До 90-річчя від дня народження академіка В.І. Скуріхіна (1926–2014)
Володимир Ілліч Скурихин народився 17 квітня 1926 р в м. Вятка (Росія). У 1947 році з відзнакою закінчив Івановський енергетичний інститут, отримавши кваліфікацію інженера-електрика за спеціальністю «електрообладнання промислових підприємств».
Науково-педагогічна діяльність В.І. Скурихина протягом десяти років після закінчення ВУЗу проходила в тому ж інституті, де він пройшов шлях від лаборанта до старшого викладача.
Найбільш повно талант В.І. Скурихина як вченого так і організатора науки розкрився в Києві в Обчислювальному центрі АН УРСР (з 1962 р. – Інститут кібернетики) з 1958 р на посаді старшого наукового співробітника. З цього часу і до кінця життя вся його наукова діяльність була пов’язана з Кібернетичним центром АН УРСР (тепер Національної академії наук України), в якому він займав посади вченого секретаря, завідувача відділом, заступника директора Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України до утворення в 1997 р. Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій і систем, де продовжував працювати завідувачем відділу і заступником директора з науки.
У 1970 р В.І. Скурихин захистив докторську дисертацію, а в 1972 р. був обраний членом-кореспондентом АН УРСР. З 1978 р. В.І. Скурихин – дійсний член АН УРСР, з 1991 р. – академік НАН України. У 1990 році обраний академіком Російської академії природничих наук.
В.І. Скурихин – відомий в нашій країні і за кордоном вчений в різних напрямках системотехніки і теорії систем. Масштаб його наукових інтересів бул велик і охоплював сферу як теоретичних досліджень в області динаміки виробничих систем, інтеграції інформаційних технологій обробки даних, принципів управління в цілеспрямованих і цілеспрямованих системах, так і сферу прикладних робіт в області створення і впровадження в народне господарство і оборонну галузь автоматизованих систем різного рівня і призначення.
До фундаментальних результатів вченого слід віднести висунутий ним принцип максимуму системного ефекту, який повинен бути досягнутий в комплексних (інтегрованих) АСУ.
В.І. Скурихин вніс вагомий вклад в розвиток теорії автоматичного управління: йому належить ідея управління багатозв’язними статичними і лінійними динамічними об’єктами за моделлю, включеною в контур системи не прямого, а зворотного зв’язку.
Академіку В.І. Скурихіна належить понад 250 наукових робіт, серед яких 12 монографій і чотири навчальни посібники. Він – автор понад 30 винаходів, захищених авторськими свідоцтвами СРСР і патентами провідних індустріальних країн світу.
Протягом усієї своєї наукової та педагогічної діяльності В.І. Скурихин приділяв велику увагу підготовці інженерних і наукових кадрів. Серед його учнів понад 40 кандидатів і семи докторів наук, які гідно прийняли і несуть естафету створеної ним наукової школи не тільки в нашій країні, а й за кордоном.
В.І. Скурихин був членом редколегії міжнародного наукового журналу «Управляющие системы та машины» (УСиМ) з моменту його заснування в 1972 р. З 1982 по 1998 рр. – головний редактор, а з 1999 р. і до кінця свого життя – заступник головного редактора цього видання.
Внесок В.І. Скурихина в розвиток науки і науково-технічний прогрес високо оцінений. Академік нагороджений багатьма орденами і медалями, удостоєний почесного звання заслуженого діяча науки України. В.І. Скурихин – лауреат Державних премій СРСР і УРСР, а також деяких іменних премій. Все творче життя В.І. Скурихина була заповнено плідною науковою діяльністю і присвячено новим масштабним планам. Ідеї створення і дослідження цілеспрямованих систем, які він висував в останні роки життя, розвивають його учні.
Редколегія
